Шептуха Текст
Вид матеріалу:
Текст Мова: українська Публікація: Київ Білка 2025Опис: 368 с. іл. В опрISBN: 978-617-7792-51-1Тематика(и): Художнє видання | Хутір Втеча УсамітненістьЖанр/форма: Сучасна українська проза -- РоманЗведення: Авторка романів «Доця» і «Принцип втручання» цього разу пропонує вам щось особливе і водночас впізнаване. Нова книга «Шептуха» — дзеркало, у якому багато жінок впізнають себе, якщо, звісно, наважаться зазирнути. Із цим пізнанням потім доведеться щось робити, але, як вважає пані Тамара, побути чесною із собою і світом ніколи не пізно». Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром. Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.
| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|
Книги
|
Бібліотека-філія №2 | 821(477) (Огляд полиці (Відкривається нижче)) | Доступно | 15684 |
Огляд полиць бібліотеки/підрозділу „Бібліотека-філія №2“ Зачинити оглядач полиці (Зачинити оглядач полиці)
| 821(477) Усі мої тривожні дзвіночки | 821(477) Ключ соль | 821(477) Ключ соль | 821(477) Шептуха | 821(477) "Твоя навіки..." | 821(477) Чужа-своя-рідна. | 821(477) Краще не читай |
Авторка романів «Доця» і «Принцип втручання» цього разу пропонує вам щось особливе і водночас впізнаване. Нова книга «Шептуха» — дзеркало, у якому багато жінок впізнають себе, якщо, звісно, наважаться зазирнути. Із цим пізнанням потім доведеться щось робити, але, як вважає пані Тамара, побути чесною із собою і світом ніколи не пізно». Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром. Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.
Для широкого кола користувачів
укр.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його в оглядачі зображень
Немає коментарів для цієї одиниці.