Як роман» — це книжка колишнього вчителя французької літератури, який декілька років викладав свій предмет у коледжах різних міст Франції, згодом — у ліцеї ім. Поля Клоделя в Парижі, а з 1995 р. вирішив присвятити себе винятково письменству. Саме педагогічна діяльність спонукала Даніеля Пеннака до написання твору, у якому він ділиться своїми думками й спостереженнями про роль читання та місце книги в нашому житті.

Цей роман-есей — пристрасний заклик до читання. На думку автора — вчителя, батька, письменника та, звичайно, читача, — «парадоксальна чеснота читання полягає в тому, що воно абстрагує нас від світу й водночас допомагає знайти в ньому сенс».

Письменник демонструє нам еволюцію ставлення до читання: дитина настійливо просить прочитати йому на ніч казку; дитина захоплено відкриває для себе літери, слова, речення — вона вже здатна читати самотужки; підліток, у якого книжки викликають хіба нудьгу, бо з’явилися нові вподобання: телевізор, смартфон, соціальні мережі тощо. Тому Даніель Пеннак не зобов’язує нас читати, а навпаки — наділяє свободою та невід’ємним правом не читати, і робить це так дотепно, що мимоволі змушує посміхнутися і дітей, і дорослих. Право не читати він трактує таким чином: пропускати сторінки, не дочитувати книгу до кінця, читати будь-де, час від часу перечитувати й багато іншого.

Ця книжка не тільки зачепить тонкі струни душі кожного з нас, пробудивши спогади дитинства, а й кине виклик низці успадкованих від попередніх поколінь кліше та доведе, що безапеляційне «Читай!» аж ніяк не заохочує до читання.

Для широкого кола читачів

укр.