Окриленість післяслово М.Попович-Павлік Текст
Вид матеріалу:
Текст Мова: українська Публікація: Ужгород Карпати 2022Опис: 80с. В опрISBN: 978-966-671-555-8Тематика(и): Краєзнавча літератураЖанр/форма: Літературно-художне видання -- віршіЗведення: Дебютна збірка віршів О. Андрейкович – мудрої і навченої життям корінної ужгородки, яка, слідом за іншими літераторками нашої древньої закарпатської столиці, відкриває землякам і усім небайдужим поетичне мереживо таємниці й приховані скарби жіночих переживань, почуттів, мрій.
Про що вона?
Як зазначає у післяслові М. Попович-Павлік, вона про рідні гори, які здатні лікувати душу і які самі потребують ліків від нашої бездушності, бездуховності й нашої бездумності; та про трагедію втратити душу, бо втрачені душі не повернути; і про щастя прокидатися від доторку промінчика сонця, який «лоскотно біга по щоці»; а головним чином – про мрії, які дають нам наснагу жити, а для того поетеса нагадує нам заповідь неба: щоб усе збувалося в житті – не переставайте мріяти.
| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|
Книги
|
Бібліотека-філія №3 | 821(477.87) (Огляд полиці (Відкривається нижче)) | Доступно | 6060 |
Огляд полиць бібліотеки/підрозділу „Бібліотека-філія №3“ Зачинити оглядач полиці (Зачинити оглядач полиці)
| 821(477.87) Фрічки фігляра | 821(477.87) Не плюй Грицю,у криницю | 821(477.87) Сині сльози | 821(477.87) Окриленість | 821(477.87) Популяризація та збереження культурної спадщини міст Кросно та Ужгород | 821(477.87) Дерев'яна пластика Закарпаття | 821(477.87) Щоденники |
Дебютна збірка віршів О. Андрейкович – мудрої і навченої життям корінної ужгородки, яка, слідом за іншими літераторками нашої древньої закарпатської столиці, відкриває землякам і усім небайдужим поетичне мереживо таємниці й приховані скарби жіночих переживань, почуттів, мрій.
Про що вона?
Як зазначає у післяслові М. Попович-Павлік, вона про рідні гори, які здатні лікувати душу і які самі потребують ліків від нашої бездушності, бездуховності й нашої бездумності; та про трагедію втратити душу, бо втрачені душі не повернути; і про щастя прокидатися від доторку промінчика сонця, який «лоскотно біга по щоці»; а головним чином – про мрії, які дають нам наснагу жити, а для того поетеса нагадує нам заповідь неба: щоб усе збувалося в житті – не переставайте мріяти.
Для широкого кола читачів
укр.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його в оглядачі зображень
Немає коментарів для цієї одиниці.