Земле, моя всеплодющая мати... мал. В.Лопати, худ. оформ. А.Лівня Текст

Вірш «Земле, моя всеплодющая мати» Іван Франко написав у 1800 році, включивши його до свого поетичного циклу «Веснянки». У цьому творі поет звертається до матінки-землі через свого ліричного героя, щоб попросити у неї сил та натхнення для праці. Автор використовує різні художні засоби для вираження емоцій. Серед них і епітети, і метафори, і звертання. Тут Франко, як вірний син землі, що дала йому життя, говорить про бажання працювати на ній, «стояти в бою» і «пута ламати». Коли він бачить нещасних людей, знедолених, зламаних важкою долею, які не змогли вистояти у нерівній боротьбі, то відчуває глибокий смуток і біль, бо розуміє, що такого бути не повинно. Ліричний герой прагне змін, але знає, що самотужки не впоратись, тож потрібно, щоб поруч були однодумці, та й сам народ повинен прагнути до чогось. Важливі зрушення у суспільстві можуть відбутись лише у тому випадку, якщо весь народ буде до них прагнути і щось робити. А для цього саме і потрібні сили, яких просить герой у землі, звертаючись до неї. У заключних рядках вірша можна побачити основну ідею і головне прагнення автора, озвучені вустами ліричного героя. А прагне він отримати «силу рукам», «ясність думкам» і можливість працювати якомога більше, щоб «в праці сконать», бо праця на благо рідної землі, на думку поета, є найвеличнішим прагненням.

Для широкого кола читачів

укр.