І нема винних... Текст
Вид матеріалу:
Текст Мова: українська Публікація: Ужгород ТІМПАНІ 2017Опис: 130 с. В опрISBN: 978-617-7372-03-4Тематика(и): Літературно-художне виданняЖанр/форма: -- новеллиЗведення: Новели Любові Дмитришин – це крик душі. Це – зойк у темряві, з якої виринає трагедія нинішнього українського села, яке «пішло у світ». Села порожніють, люди добровільно покидають рідні місця. В пошуках праці по закордонах, розтікаються по всіх континентах. Зовні, відновлені на заробітчанські гроші, села насправді – напівмертві. В них ще жевріє надія на повернення до життя, але вона дуже примарна. Чи не надходить час, коли жителів багатьох сіл можна буде назвати «залишенцями»? Вихоплені з життя сюжети свідчать про безнадію, яку супроводжує пияцтво, усугубляючи трагедію.
Кожна новела – це докір урядові, який не дбає про країну і народ. Все пущено на самоплив, люди хапаються за закордон, як утопаючий – за соломинку, втративши віру у власні сили. Розкриваючи скупими, але гострими штрихами трагедію нинішнього села, авторка вболіває за його відродження. В кожній новелі, крізь морок непростих ситуацій, проривається пекучий біль за тим, що втрачається. Серце знає, – без рідного краю, без Батьківщини радости-щастя не буде.
| Тип одиниці зберігання | Поточна бібліотека | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код |
|---|---|---|---|---|---|
Книги
|
Публічна бібліотека Абонемент | 821(477) (Огляд полиці (Відкривається нижче)) | Доступно | 10300 |
Огляд полиць бібліотеки/підрозділу „Публічна бібліотека“ Зачинити оглядач полиці (Зачинити оглядач полиці)
| 821(477) Мед і сіль | 821(477) Стороннім вхід заборонено | 821(477) Джалапіта | 821(477) І нема винних... | 821(477) Московіада | 821(477) Моє слово | 821(477) Любов на лінії вогню |
Новели Любові Дмитришин – це крик душі. Це – зойк у темряві, з якої виринає трагедія нинішнього українського села, яке «пішло у світ». Села порожніють, люди добровільно покидають рідні місця. В пошуках праці по закордонах, розтікаються по всіх континентах. Зовні, відновлені на заробітчанські гроші, села насправді – напівмертві. В них ще жевріє надія на повернення до життя, але вона дуже примарна. Чи не надходить час, коли жителів багатьох сіл можна буде назвати «залишенцями»? Вихоплені з життя сюжети свідчать про безнадію, яку супроводжує пияцтво, усугубляючи трагедію.
Кожна новела – це докір урядові, який не дбає про країну і народ. Все пущено на самоплив, люди хапаються за закордон, як утопаючий – за соломинку, втративши віру у власні сили. Розкриваючи скупими, але гострими штрихами трагедію нинішнього села, авторка вболіває за його відродження. В кожній новелі, крізь морок непростих ситуацій, проривається пекучий біль за тим, що втрачається. Серце знає, – без рідного краю, без Батьківщини радости-щастя не буде.
Для широкого кола читачів
укр.
Натисніть на зображення, щоб переглянути його в оглядачі зображень
Немає коментарів для цієї одиниці.