<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<mods xmlns:xsi="http://www.w3.org/2001/XMLSchema-instance" xmlns="http://www.loc.gov/mods/v3" version="3.1" xsi:schemaLocation="http://www.loc.gov/mods/v3 http://www.loc.gov/standards/mods/v3/mods-3-1.xsd">
  <titleInfo>
    <title>Як роман</title>
  </titleInfo>
  <name type="personal">
    <namePart>Пеннак,Даніель</namePart>
    <role>
      <roleTerm authority="marcrelator" type="text">creator</roleTerm>
    </role>
  </name>
  <typeOfResource>text</typeOfResource>
  <genre authority="">Літературознавство -роман-есей</genre>
  <originInfo>
    <place>
      <placeTerm type="text">Тернопіль</placeTerm>
    </place>
    <publisher>Видавництво Богдан</publisher>
    <dateIssued>2026</dateIssued>
    <issuance>monographic</issuance>
  </originInfo>
  <language>
    <languageTerm authority="iso639-2b" type="code">ukr</languageTerm>
  </language>
  <physicalDescription>
    <form authority="marcform">print</form>
    <form authority="gmd">Текст</form>
    <extent>120 с. іл.</extent>
  </physicalDescription>
  <abstract>Як роман» — це книжка колишнього вчителя французької літератури, який декілька років викладав свій предмет у коледжах різних міст Франції, згодом — у ліцеї ім. Поля Клоделя в Парижі, а з 1995 р. вирішив присвятити себе винятково письменству. Саме педагогічна діяльність спонукала Даніеля Пеннака до написання твору, у якому він ділиться своїми думками й спостереженнями про роль читання та місце книги в нашому житті.

Цей роман-есей — пристрасний заклик до читання. На думку автора — вчителя, батька, письменника та, звичайно, читача, — «парадоксальна чеснота читання полягає в тому, що воно абстрагує нас від світу й водночас допомагає знайти в ньому сенс».

Письменник демонструє нам еволюцію ставлення до читання: дитина настійливо просить прочитати йому на ніч казку; дитина захоплено відкриває для себе літери, слова, речення — вона вже здатна читати самотужки; підліток, у якого книжки викликають хіба нудьгу, бо з’явилися нові вподобання: телевізор, смартфон, соціальні мережі тощо. Тому Даніель Пеннак не зобов’язує нас читати, а навпаки — наділяє свободою та невід’ємним правом не читати, і робить це так дотепно, що мимоволі змушує посміхнутися і дітей, і дорослих. Право не читати він трактує таким чином: пропускати сторінки, не дочитувати книгу до кінця, читати будь-де, час від часу перечитувати й багато іншого.

Ця книжка не тільки зачепить тонкі струни душі кожного з нас, пробудивши спогади дитинства, а й кине виклик низці успадкованих від попередніх поколінь кліше та доведе, що безапеляційне «Читай!» аж ніяк не заохочує до читання. </abstract>
  <targetAudience>Для широкого кола читачів</targetAudience>
  <note type="statement of responsibility">пер.з фр.В Мотрук ; іл.М.Дмітрука</note>
  <note>укр.</note>
  <subject>
    <topic>Літературно-художне видання</topic>
  </subject>
  <subject>
    <topic>Читання</topic>
    <topic>Книжка</topic>
    <topic>Літери</topic>
  </subject>
  <classification authority="udc">821(44)</classification>
  <identifier type="isbn">978-966-10-9237-1</identifier>
  <recordInfo>
    <recordContentSource authority="marcorg"/>
    <recordCreationDate encoding="marc">261002</recordCreationDate>
    <recordChangeDate encoding="iso8601">20261002135619.0</recordChangeDate>
    <languageOfCataloging>
      <languageTerm authority="iso639-2b" type="code">укр.</languageTerm>
    </languageOfCataloging>
  </recordInfo>
</mods>
