000 | 02428nam a22002657a 4500 | ||
---|---|---|---|
003 | Uzh_bibl | ||
008 | 240612b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
020 |
_a978-966-339-797-9 _c19 грн. |
||
040 | _bукр. | ||
041 |
_2ukr _aukr |
||
080 | _a821.161.2 | ||
090 |
_a821 _bС 77 |
||
100 | _aСтарицький, Михайло | ||
245 |
_aОблога Буші _cОбклад. Н.Задорожна _hТекст |
||
260 |
_aКиїв _bШкола _c2009 р. |
||
300 |
_a208 с. _fВ опр. |
||
490 | _a"Україна крізь віки" | ||
520 | _aЦе було в самий розпал великої трагедії, що уготувало польське панство у спілці з прислужниками Лойоли, завзявшися на святиню українського духу, на його буття,— трагедії, що охопила пожарищами всю Україну-Русь, пронизала серце в Польщі й під її руїнами закінчилася. Це було тої доби, коли розпанахана Україна мусила у московського царя Олексія Михайловича оборони шукати, коли він, уже по Переяславській раді, послав свої потуги в Литву. Це було тої доби, коли знеможена від ненатлого гніву Польща, закупивши татарські загони, кинулась разом з невірою на омиті слов'янською кров'ю країни, аби сплюндрувати їх упень і повернути геть усе на руїну. Це було тої доби, коли два кревних народи, призначені на дружнє та рівне буття, вчинили між себе розраду й, піднявши стяги на стягк, стали "у дідівську славу дзвонити"... Це було восени 1654 року. | ||
521 | _aДля старшого шкільного віку | ||
546 | _aукр. | ||
650 | _aЛітературно-художнє виданя | ||
653 |
_aКозаки _aОрися _aОтець Василь |
||
655 |
_aХудожня література _vІсторична повість |
||
942 |
_2udc _cBK |
||
999 |
_c10049 _d10049 |