000 | 03242nam a22002537a 4500 | ||
---|---|---|---|
003 | Uzh_bibl | ||
008 | 240906b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
020 |
_a978-966-176-029-4 _c38.00 |
||
040 | _bукр. | ||
041 |
_2ukr _aukr |
||
080 | _a94(477.87) | ||
090 |
_a94(477.87) _bД 58 |
||
100 | _aДовганич, Омелян | ||
245 |
_aКоли історія як незагойна рана... _bСпогади і роздуми. _hТекст |
||
260 |
_aУжгород _bҐражда _c2010 |
||
300 |
_a384 с. _bІл. _fВ опр. |
||
520 | _aСпогади Омеляна Дмитровича Довганича – переважно документальна річ. Автор вважав, що настав час поділитися своїм досвідом, конкретними творчими здобутками. Він належить до того покоління краян, яке вступило в життя у міжвоєнний період, пережило розпад чехословацької держави, відчуло національне піднесення за Карпатської України, винесло шість років окупації краю Угорщиною та майже півстоліття радянської влади, з ентузіазмом зустріло здобуття Україною незалежності. Омелян Довганич – автор багатьох книжок, брошур, сотень статей, рецензій, біографічних нарисів. Історичні особи, події та явища автор характеризує з наукових позицій, відкидаючи практику очорнення, паплюження і перекручування. Виправляючи історичні помилки, він зняв з багатьох політичних, культурних і громадських діячів принизливі ідеологічні ярлики та значно збагатив новітню історичну науку Закарпаття.Роботу над книжкою Омелян Довганич завершив за кілька днів до смерті. Тим промовистіше сприймаються рядки з його передмови до видання: «Я щасливий, що знайшов свою роль у житті. І не шкодую, що мені випала доля історика, краєзнавця, журналіста й публіциста. З неослабним бажанням виконую її і робитиму це, скільки ще дарує Всевишній – до останніх своїх свічок!..». | ||
521 | _aДля широкого кола читачів | ||
546 | _aукр. | ||
650 |
_aКраєзнавча література _xМемуарне видання |
||
653 |
_aЛегенди про назву села _aІсторія церкви і людей _aРоздуми про майбутнє |
||
655 | _aІсторична проза | ||
942 |
_2udc _cBK |
||
999 |
_c11137 _d11137 |