000			02989nam a22002417a 4500
003			Uzh_bibl
005			20241024150035.0
008			241024b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a966-7880-98-2 _c13.18
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bЧ 59
100			_aЧижевський, Дмитро
245			_aФілософія Г. С. Сковороди _hТекст
260			_aХарків _bПрапор _c2004
300			_a272 с. _fВ опр.
520			_a«Філософія Г. С. Сковороди» є однією з найвідоміших праць видатного українського вченого Дмитра Чижевського (1894-1977). Уперше вона побачила світ іще 1934 року. Чижевський схильний розглядати філософію Сковороди як справжню серцевину нашої інтелектуальної традиції. «Сковорода,— писав він,— є останній представник українського духового барока, з другого боку, він — український «передро-мантик»: але бароко та романтика — саме ті періоди духової історії, що наклали на український дух найсильніший відбиток. Отож, Сковорода стоїть у центрі української духової історії...». У своїй книзі Чижевський на багатому джерельному матеріалі досліджує засади ско-вородинської метафізики, антропології, гносеології, етики. Універсалі! та образи українського філософа яскраво увиразнені на тлі античного платонізму й неоплатонізму, патристики, середньовічної та новочас-ної (передовсім німецької) містики. Деякі тези, що їх уперше висунув і обґрунтував Чижевський, як-от думка про те, що творчість Сковороди є «коментарем» до Святого Письма, що вона посутньо пов'язана з містичною традицією, а найвиразнішими прикметами сковоро-динського «барокового стилю» є антитетичність і символізм, з часом перетворилися на усталені сюжети академічної сковородіани.
521			_aДля широкого кола читачів.
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художнє видання
942			_2udc _cBK
999			_c11444 _d11444