000			02128nam a22002657a 4500
003			Uzh_bibl
005			20250514145048.0
008			230608b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-966-448-424-1 _c349.14
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bК 90
100			_aКузнецова, Євгенія
245			_aВівці цілі _hТекст _cхудож.оформ.А.Чуніс
260			_aЛьвів _bВидавництво Старого Лева _c2025
300			_a296 с. _fВ опр.
520			_aНавіть коли здається, що час застигає, а земля зупиняється, приходить зима. Сіріє небо, шелестять висохлі трави, мерехтять гірлянди під гул генераторів — більше для світла, ніж для свята. Люди живуть війну як уміють, роблять свій вибір, як можуть: відпустити чи хай там що, аби свої були цілі? Чи стане серця для любові у темну добу? У засніжених очеретах Дніпра, на спустілих вулицях, що стікаються з пагорбів до траси, у темних хатах, де поріг обсипають маком від нечисті, а душі померлих приходять за Різдвяні столи, Яна переступає через дірку в паркані і вплутується у дилеми, де немає ані правильних запитань, ані відповідей, але є Максим, непевність, любов і вівці.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художне видання
653			_aВійна в Україні _aУкраїнська родина
655			_aСучасна українська проза _vРоман
942			_2udc _cBK
999			_c14260 _d14260