000			02979nam a22002537a 4500
003			Uzh_bibl
008			251208b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-966-521-814-2 _c148.87
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bГ 33
100			_aГенова,Євгенія
245			_aМої бабусі не дожили до війни _hТекст
260			_aКиїв _bНіка-Центр _c2025
300			_a144 с. _fВ опр.
520			_aУ часи, коли пошуки власного коріння, історії родини та національної ідентичності стають важливими елементами самовизначення кожного українця, ця книжка дає голос як минулому, так і сьогоденню. Роман Євгенії Генової складається з сімейних спогадів та присвячений становленню національної ідентичності у родинах жителів українського Півдня. Історії об’єднані спільною рефлексією героїні, яка розповідає про свої переживання під час нинішньої повно¬масштабної війни та порівнює їх з подіями, які довелося пережити її рідним у минулому. Подумки лірична героїня постійно спілкується зі своїми пращурами, нанизуючи їхні спогади про Першу і Другу світові війни, Голодомор, репресії та інші випробування на свої суб’єктивні переживання сучасних подій. Книжка показує, що ідентичність – це не щось абстрактне, а конкретний досвід, переданий через пам’ять, розповіді, побут, мову, культуру та навіть мовчання, що ховає біль минулого. Авторка досліджує, як досвід предків та вивчені ними уроки впливають на нас сьогодні, додаючи сили вистояти й зберегти себе як особистість і частину великої національної спільноти, як любов і пам’ять можуть зберегти цілу націю навіть у найтемніші часи.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художне видання
653			_aСімейні спогади _aВійна _aРозповіді
655			_aПроза _vроман
942			_2udc _cBK
999			_c16281 _d16281