| 000 | 02503nam a22002417a 4500 | ||
|---|---|---|---|
| 003 | Uzh_bibl | ||
| 008 | 260826b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
| 020 |
_a978-966-448-135-6 _c462.00 |
||
| 040 | _bукр. | ||
| 041 |
_2ukr _aukr |
||
| 080 | _a821(477) | ||
| 090 |
_a821(477) _bМ 67 |
||
| 100 | _aМихед,Олександр | ||
| 245 |
_aПозивний для Йова. Хроніки вторгнення _hТекст |
||
| 260 |
_aЛьвів _bВидавництво Старого Лева _c2023 |
||
| 300 |
_a344 с. _fВ опр. |
||
| 520 | _aОлександр Михед почав писати книжку «Позивний для Йова» у перший день широкомасштабного вторгнення, що трапилося на восьмому році російсько-української війни. Автор працював над книжкою протягом тринадцяти місяців, писав про те, що пережив разом із дружиною, про своїх батьків, які майже три тижні були в Бучі під час окупації. Про те, як змінюємося ми, як наша повсякденна мова стає мовою війни, колись звичні й важливі речі — болючими тригерами, а певні відчуття та емоції — такими, які хочеться забути, але й водночас запам’ятати назавжди. Ця книжка не є винятково рефлексією автора, радше навпаки: він зібрав й виклав думки і переживання багатьох українців протягом першого року вторгнення. Українці, як і колись старозавітний Йов, нині проживають жахливі втрати. Як ми втрачаємо найрідніших друзів і домівки? Як змінюються українські діти і яку постпам’ять матиме наступне покоління? Врешті — хто кожен із нас у цій війні?. | ||
| 521 | _aДля широкого кола читачів | ||
| 546 | _aукр. | ||
| 650 | _aЛітературно-художне видання | ||
| 653 |
_aВійна _aЕмоції _aВтрати |
||
| 942 |
_2udc _cBK |
||
| 999 |
_c19241 _d19241 |
||