000			03135nam a22002417a 4500
003			Uzh_bibl
008			260827b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-617-522-569-1 _c353.00
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bБ 90
100			_aБузько,Дмитро
245			_aГоляндія _cупоряд.Є.Плясецький _hТекст
260			_aКиїв _bЩе одну сторінку _c2025
300			_a368 с. _fВ опр.
520			_aПародійний текст «Голяндія» Дмитра Бузька є одним із перших так званих антироманів і в українській, і у світовій літературі. Опираючись за засадничі настанови футуристів, автор руйнує традиційну манеру оповіді, конструюючи у своєрідне ціле фрагменти різножанрових текстів — репортажу з місця подій, любовного роману, заміток із літтеорії, а також цілком авангардного для українського читача середини 1920-х кінотексту із притаманними цьому синтетичному жанру динамікою, миттєвим перефокусуванням на різні сцени, різкими змінами оптики й висвітлення місця (й) подій із різних позицій і в різних ритмах. У цьому «лівому романі» окреслено життя сільської комуни, яка є і мікромоделлю сім’ї-родини, і макросвіту — суспільства загалом, із перипетіями та викликами, які регулярно постають перед соціумом: взаємини між бідними й багатими, паралелі між митцями й трудівниками, питання совісті й честі, а також «полові питання», які автор відкрито озвучує і подає варіанти вирішення, що як на 1929 рік звучить доволі відверто. У книзі вміщено нарис Д. Бузька про початки українського кінематографу, оскільки письменник був редактором ВУФКУ й автором кількох кіносценаріїв, зокрема й одного з перших українських фільмів «Лісовий звір» (1926), який написав за мотивами власної автобіографічної повісті.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художне видання
655			_aВітчизняна класика _vкінопроза
942			_2udc _cBK
999			_c19277 _d19277