000			02896nam a22002537a 4500
003			Uzh_bibl
005			20260904142306.0
008			211116b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-617-8138-33-2 _c243.00
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bЖ15
100			_aЖадан, Сергій
245			_aАрабески _hТекст
260			_aЧернівці _bМеридіан Черновіц _c2025
300			_a136с. _bіл. _fВ опр.
520			_aЯк і обіцяє назва, дванадцять оповідань цієї збірки у підсумку утворюють химерний візерунок, окремі лінії якого переплітаються, підхоплюють одна одну і впізнають себе у взаємних відображеннях. Щоправда, візерунок цей — не зовсім рослинний, хоча й рослинний також. Але передусім він складається з історій людей. Людей із різним минулим, зруйнованим сьогоденням і невідомим майбутнім. «Ми, — каже автор, — покладаємося на пам’ять, аби залишатися собою, ми зживаємося з новим досвідом, аби приймати це життя, ми не відмовляємося від ілюзій, оскільки впевнені у власній ніжності й запеклості. Про цей час говоритимуть як про час великої жорстокості і великої сердечності. Цей час пізнаватиметься за голосами людей, які не бояться свідчити і звинувачувати, а також дякувати й освідчуватись». Століття тому «Арабески» Миколи Хвильового поклали початок формуванню міського тексту Харкова. Українського Харкова. Нехай і на численних контрастах із Хвильовим, але «Арабески» Сергія Жадана якраз є свідченням того, що текст цей не обривається, а навпаки — триває, продовжує ткатися і дозволяє без надмірного переляку вдивлятися в наступні сто років.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художне видання
655			_vзбірка оповідань _aСучасна українська проза
942			_2udc _cBK
999			_c19396 _d19396