000			03242nam a22002777a 4500
003			Uzh_bibl
005			20261012105335.0
008			261012b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-966-9860770-4 _c480.00
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bН 15
100			_aНавроцька,Ольга
245			_aХорт. Перший характерник _hТекст
260			_aКиїв _bСаміт-книга _c2025
300			_a224 с. _bіл. _fВ опр.
490			_vКн.1
520			_aКолись, коли ріки ще не знали дамб, а степи — кордонів, у самому серці Європи, на перехресті імперій і вільних просторів, народилася вільна нація воїнів. Їх звали козаками. Козак — це не просто вершник із шаблею. Це — вибір. Бути вільним, навіть коли навколо панують тирани. Обрати честь замість вигоди. Степ — замість стін ... Вони не мали царя. Не мали господаря. Їхньою державою була Січ — дерев’яна фортеця посеред дикого поля, що трималася лише на братстві, свободі й мечі. Козаки боронили свій край від турків, татар, московитів. Але водночас ловили рибу, співали пісень, шанували жінок і читали зорі. Вони носили вуса, хрестики на шиї й чуби на поголених головах — як обітницю духу. Були синами землі й неба, братами вогню і води. І серед них були особливі — ті, що володіли не лише мечем, а й таємним знанням. Їх називали характерниками — містичні воїни. Щось між шаманами, монахами й магами. Вони входили в транс, зцілювали, розмовляли з природою, передбачали майбутнє. За легендами — не боялися кулі, дихали під водою, говорили з вітром і знали мову звірів. Їх не можна було вбити — бо вони вже жили наполовину по той бік. Це історія про першого з них. Про молодого козака-характерника Хорта, що прийшов у цей світ, аби пробудити інших. І нагадати: ми ще тут. Ми памятаємо, хто ми є. І знову стаємо до бою.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aЛітературно-художне видання
653			_aКозаки _aТаємне знання _aМістичні воїни
655			_aФентезі
942			_2udc _cBK
999			_c19768 _d19768