000 | 02663nam a22002657a 4500 | ||
---|---|---|---|
003 | Uzh_bibl | ||
008 | 230206b |||||||| |||| 00| 0 ukr d | ||
020 | _c0.65 | ||
040 | _bукр. | ||
041 |
_2ukr _aukr |
||
080 | _a821 | ||
090 |
_a821 _bМ 19 |
||
100 | _aМалик, Володимир | ||
245 |
_aКнязь Кий _cХудож. І. Принцевський; Рецензент доктор історичних наук П. Толочко _hТекст |
||
260 |
_aКиїв _bВеселка _c1982 |
||
300 |
_a270 с. _bІл. _fВ опр. |
||
490 | _aБібліотечна серія | ||
520 | _a В зручній і мелодійній формі автор знайомить з історією неньки-України. "Князь Кий" оповідає про мужнього 22-річного хлопця, Кия, що в виру гуннської навали на Україну в V столітті зумів відстояти честь і гордість України, а головне — захистити жителів від кочовиків-завойовників. Паралельно оповідається про побут мешканців тогочасної Украни, про їх вірування. Наші предки вірили в Богів. Не в одного Бога, а в силу-силенну Богів, зокрема вірили в Перуна, Велеса, Дажбога, Ярила, Сварога, Хорса, Стрибога. Вірили, що в лісах живуть русалки і мавки, а на печі живе домовик. Цим Богам давали требу (жертву), коли просто якуйсь їжу, а інколи і "княжу требу" — людську жертву. Боги ці були зрозумілі давнім слов’янам, а ті, що прийшли на зміну їм — християнські, лише похмуро дивилися з ікон і не могла українська душа багатьох мешканців осягнути їх. І довго ще "погани" продовжували молитися своїм Богам, за що їх часто карали. | ||
521 | _aДля середнього та старшого шкільного віку | ||
546 | _aукр. | ||
650 | _aЛітературно-художнє видання | ||
653 |
_aКиївська Русь. _aБоротьба з половцями. _aЖиття князя. |
||
655 |
_aІсторична проза. _vРоман. |
||
942 |
_2udc _cBK |
||
999 |
_c4938 _d4938 |