000			02847nam a22002417a 4500
003			Uzh_bibl
008			230801b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-617-12-2523 _c480.00
040			_bукр.
041			_2eng _aukr
080			_a575
090			_a575 _bД 63
100			_aДокінз,Річард
245			_aЕгоїстичний ген _cпер.з англ.Я.Лебеденка _hТекст
260			_aХарків _bКнижковий клуб"Клуб Сімейного Дозвілля" _c2017
300			_a544 с. _fВ опр.
520			_aЕгоїстичний ген» — перша і водночас визначна книжка Річарда Докінза, що досі залишається найвідомішою його працею і навіть через 40 років інтригує та не втрачає своєї актуальності. «Ми є машинами для виживання — самохідними роботами, що сліпо запрограмовані на збереження егоїстичних молекул, відомих як гени», — саме так проголошує автор. У чому ж полягає «егоїстичність» генів? Чому вчений так безжально висловлюється про людей? Які погляди відстоює? Річард Докінз наполягає на тому, що саме ген, а не особина є одиницею природного добору. Несподівано, чи не так? Але це ще не все. Альтруїзм автор пояснює не підсвідомим намагання зберегти вид, а саме егоїстичністю генів: вони вдаються до найвигіднішої стратегії, щоб залишити у вічності часточку себе. Більше того, Докінз — той, хто вперше ввів поняття «мем», що є аналогом гена в живому організмі, але не на рівні біології, а на рівні культури. І якщо ми впевнені, що тільки залишивши потомство, продовжимо себе у вічності, то Докінз стверджує, що це геть не так: через кільканадцять поколінь від наших генів і сліду не буде, а от меми, створені нами, справді існуватимуть вічно.
521			_aДля широкого кола читачів
546			_aукр.
650			_aНауково-популярне видання
653			_aВчені _aГен
942			_2udc _cBK
999			_c6479 _d6479