000			02170nam a22002537a 4500
003			Uzh_bibl
008			230822b |||||||| |||| 00| 0 ukr d
020			_a978-617-12-9581-0 _c158.40
040			_bукр.
041			_2ukr _aukr
080			_a821(477)
090			_a821(477) _bК 75
100			_aКоціра, Христина
245			_aЯблука Єви _cГол. ред. С.І. Мозгова. _hТекст.
260			_aХарків. _bКСД. _c2022.
300			_a222 с. _fВ опр.
520			_aЄва жила й дякувала Богу: чоловік роботящий, дітки здорові, велика війна повз пройшла. Але не знала, що земля їхня тепер не їм належить. Як безправну худобу завантажили їх у вагон й повезли невідомо куди. За лінією Керзона вона залишила рідну хату й попіл батьків і сестри, село яких спалили поляки. У поїзді Єва рятує від смерті немовля й на знак подяки від родини лемків отримує подарунок — дерев’яне яблучко... Іра, онука Єви, живе без мети, без мрії. Аж поки за завданням редакції не опиняється на Сході України. У Пісках, у жінки, що ховається з сином від обстрілів, вона бачить дерев’яне яблучко... Червоним і чорним вишила доля життєві шляхи трьох жінок. «Чи не дарма все було?» — наче спитає одна. І цвітом яблуні доля дасть їй відповідь.
521			_aДля широкого кола читачів.
546			_aУкраїнська.
650			_aЛітературно-художнє видання.
653			_aВагон. _aНемовля. _aДерев'яне яблуко.
655			_aРоман.
942			_2udc _cBK
999			_c6793 _d6793